Франк-Вальтер Штайнмайер: Ми знаємо, яка відповідальність лежить на Німеччині

Лише конкретика! Захід не витрачатиме часу на дискусії про далекі, якщо навіть не абстрактні цілі України щодо вступу в ЄС. Тому під час візиту до Києва глав МЗС Польщі та Німеччини обговорюватимуться питання про конкретну співпрацю та об’єднання українських політиків, – стверджує міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмайер в інтерв’ю польській Gazeta Wyborcza.

«Соціал-демократична партія Німеччини (СДП) не погодиться на жоден крок, який призведе до того, що «Видимий знак» перестане служити польсько-німецькому єднанню», – каже Gazeta Wyborcza Франк-Вальтер Штайнмайер, глава німецького МЗС і кандидат у канцлери від Соціал-демократичної партії.

З: Разом із главою польського МЗС Радославом Сікорським Ви летите сьогодні до Києва. Що скажете українцям?

В: Ми хочемо їм допомогти, бо Україна особливо сильно відчуває на собі світову кризу. Але наслідки кризи можна буде подолати лише тоді, коли головні політичні сили в Україні об’єднаються. Країна, особливо в такій складній ситуації, не може проводити реформи без політичного консенсусу.

З: Ваші співрозмовники будуть радше розчаровані. У Києві багато хто прагне скоріше розмови про вступ України в ЄС.

В: Нам дуже важливо, щоб Україна постійно наближалася до ЄС. Але ми не витрачаємо часу на дискусії про далекі, якщо не абстрактні цілі. Ми говоримо про конкретні речі – про зону вільної торгівлі, про модернізацію країни, спільну розбудову газопровідної системи. Це проекти, які нас зближають. Зрештою, в цьому полягає мета «Східного партнерства».

З: Ваша подорож до Києва не сподобається в Москві. Кремль вважає Україну своєю сферою впливу…

В: Але ж Вам добре відомо, що сьогодні світ уже не ділиться на сфери впливу. Я чітко сказав про це минулого тижня в Москві. Нам потрібна стабільність, співпраця і зближення. Тому ми закликаємо росіян, щоб вони не залишалися осторонь. Ми хочемо, щоб там, де можливо, в рамках «Східного партнерства» створювалися спільні європейсько-російські проекти. Я говорив про це з Дмітрієм Медвєдєвим і маю враження, що мене почули.

З: Рівно рік тому в Берліні Ви приймали Медвєдєва як політика, який веде Росію на шляху демократії і правопорядку. Чи змінилася Росія на краще?

В: Настільки потужну країну як Росія, неможливо змінити за кілька місяців. Але російського президента потрібно ловити на слові і про потребу реформ говорити йому прямо. Ми не можемо не помітити того, що в Росії відбулося кілька позитивних змін.

Я маю на увазі, наприклад, перше інтерв’ю, яке президент дав опозиційній «Новой газете». Дуже знаменним було те, що Росія погодилася разом з польськими і німецькими істориками дискутувати про складні сторінки історії. Конференція, яку ми наприкінці травня спільно організували в Варшаві, була першим кроком до того, щоб говорити про історію предметно.

Щодо російських пропозицій стосовно безпеки [Медвєдєв запропонував укласти новий договір про безпеку в Європі] чи енергетичної співпраці, то важливо вже навіть те, що ми це обговорюємо. Чергова позитивна новина – це перспектива налагодження відносин між Росією і США.

З: Після війни в Грузії і гострого газового конфлікту з Україною чимало політиків у Польщі визнали, що в Росії все залишилося по-старому. Німцям у нас закидають, що вони з Росією розмовляють надто лагідно…

В: Стосовно Грузії між нами були і залишаються фундаментальні розбіжності. І це стоїть на порядку денному. Ми також очікуємо від Росії, що вона ретельно виконає свої зобов’язання як постачальник газу – так само, як і від України ми очікуємо, що вона забезпечуватиме його транзит.

Росія – непростий партнер, але певно одне. Безпеку в Європі можна гарантувати тільки з Росією, а не проти неї.

З: Ви дружите з міністром Сікорським. Як це можливо, адже Ви – соціал-демократ, а він – консерватор…

В: Мені дивно, що Ви дивуєтеся. Ми друзі і зустрічаємося не лише в Брюсселі. Разом із дружиною ми відвідали його в Бидгощі і Хобєліні. У грудні подружжя Сікорських приїжджало до нас у Берлін і Потсдам. Це були теплі зустрічі, а наші дискусії тривали до пізньої ночі. Адже на польсько-німецькі взаємини впливає також і дружба між людьми. Ми сусіди, потребуємо одне одного, маємо спільні інтереси. Тим краще, що глави дипломатії дружать і тісно між собою співпрацюють.

З: Однак на минулорічному саміті НАТО в Бухаресті ви посперечалися про те, чи запрошувати Грузію та Україну до альянсу.

В: Для друзів це нормально, коли вони іноді сваряться. Однак важливо те, що ми завжди хочемо домовитися. У Бухаресті ми також врешті порозумілися [було вирішено, що Україна та Грузія будуть прийняті до НАТО, але не було визначено конкретного терміну]. Це дуже важливо.

З: Еріка Штайнбах відмовилася від участі в раді «Видимого знаку» – музею пам’яті виселених німців, який будує німецький уряд. Однак чимало християнських демократів твердять, що колись в цьому органі вона засідатиме. Ми боїмося, що тоді історія депортацій буде фальсифікуватися.

В: Ніхто не буде фальсифікувати історію. У Німеччині ми повністю усвідомлюємо, яка велика історична відповідальність лежить на нас за злочини Другої світової війни. Ініціатори «Видимого знаку» хотіли гідно і в дусі єднання вшанувати тяжку долю депортованих. Так ми домовилися з поляками і будемо дбати про те, щоб так і було.

З: Ви не відповіли на запитання. Штайнбах увійде до ради «Знаку» чи ні?

В: Прошу запитати у Спілки депортованих – це вони залишили вакантним одне місце в раді. Для мене і для моєї партії очевидно одне – ми не погодимося на жоден крок, який призведе до того, що «Видимий знак» перестане служити для польсько-німецького єднання. Це стосується також складу виконавчих органів проекту.

З: В одному зі звернень Християнсько-демократична партія (ХДП) висунула вимогу міжнародного визнання права на батьківщину і засудження депортацій. Для Ярослава Качинського – це доказ того, що німці прагнуть переглянути кордони…

В: У програмі ХДП зазначено багато пунктів, до яких я маю критичне ставлення. Тому і борюсь за те, щоб СДП була сильною. Але фальсифікація історії чи перегляд кордонів… Для цього не лише немає підтримки в Німеччині, а це абсолютно виключено.

З: А «Північний потік»? Ми боїмося, що він дасть Росії можливість вести газовий шантаж…

В: Ці побоювання – безпідставні. Я часто чую, що «Північний потік» – це російсько-німецька ініціатива. Це неправда. Це проект європейський, який посилить енергетичну безпеку всіх. Використання енергоресурсів зростатиме, і ми потребуємо більше газопроводів. Один із них – «Північний потік», а другий – «Набукко» [газопровід має пролягти з Азербайджану до Австрії, оминаючи при цьому Росію]. Його будівництво ми підтримуємо спільно з Польщею.

З: У часи кризи одні країни ЄС намагаються убезпечити свої компанії і місця роботи за рахунок інших. Європейська солідарність зникає?

В: Я за неї спокійний. Повернення до національного егоїзму було б поганою відповіддю на кризу. ЄС добре діяв під час кризи – прошу не забувати про спільні заходи, спрямовані на порятунок банків і фінансових ринків, про європейський кон’юнктурний пакет, який передбачає інвестиції в інфраструктуру і енергетичні системи; про мільярдну допомогу, яку Євросоюз виділив для країн, які борються з бюджетними проблемами. Дух солідарності присутній. Зараз ми повинні спільно використати цей важкий час для реформ.

З: А низька явка населення під час виборів до Європарламенту? Люди втрачають зацікавленість в Європі.

В: Так, це змушує замислитись. Ми повинні переконувати людей набагато більше в тому, який великий вплив Європа і її парламент мають на їхнє життя. Це завдання для політиків, журналістів і вчителів. Брюссель знаходиться не на іншій планеті, яка анітрохи нас не обходить. Саме там приймаються найважливіші рішення стосовно майбутнього – хоча б у питаннях охорони клімату, прав працівників чи безпеки. Треба зробити все для того, щоб на наступних виборах до виборчих дільниць прийшло більше людей.

З: СПД отримала не дуже хороші результати на виборах до Європарламенту. Люди перестали вам довіряти?

В: Я не погоджуюсь із цією тезою. Нам не вдалося переконати виборців, наскільки важлива сильна соціал-демократична делегація в Брюсселі, але вибори до Європейського парламенту – це одне, а до Бундестагу – інше. Німці про це знають і я впевнений, що у вересні СПД досягне дуже хороших результатів. Не варто нас списувати. Ми будемо проводити гостру виборчу кампанію.

(с) Бартош Т. Вєлінський, Gazeta Wyborcza