Die Meinung: Дефолт або чи вірите Ви в чудо?

Але що непокоїть та засмучує найбільше, так це той факт, що вся ця ситуація і, не дай Боже, дефолт держави Україна найсильніше вдарять виключно по її громадянах. Тому що, коли паціент скоріше мертвий, ніж живий (читай: економіка країни і її фінансова система), у владноможців немає ані вибору у діях, ані дивовижних інструментів, і зазвичай в таких ситуаціях запускається інфляційний механізм, починаються проблеми з бюджетними виплатами - заробітними платами, пенсіями, різними видами допомог. А отже – під удар підпадають у першу чергу соціально незахищені або вразливі верстви. І знаєте, що дивує: навіть зараз, стоячи над прірвою фінансового колапсу, наші перші особи, чи то не відчуваючи всієї серйозності ситуації, продовжують напружений діалог між собою, кожну хвилину думаючи про виборчу кампанію, але забуваючи про нагальні потреби країни.

Якщо говорити про Прем’єр-міністра, то тут все більш-менш очевидно: Юлія Володимирівна вдарилась безповоротньо у популізм. Мені дуже сподобалась влучна характеристка, яку їй дало одне із західних видань: полум’яна популістка. При всій моій повазі до сильних черт пані Тимошенко, зараз вона стрімко наближається до небезпечної межі, коли її слова не будуть сприйматись серйозно ні за кордоном, ні в самій Україні.

Відставка міністра фінансів, чудового фахівця Віктора Пінзеника, як і реакція на нього Юлії Володимирівни теж стали показовими – заради політичних інтересів . Хоча на сьогодні рокірування у Кабінеті Міністрів відбулись, нові люди прийшли на ключові пости – що це означає в нестабільній, на сьогодні страшенно вразливій економіці України, можна досить ясно собі уявити. Щоб розібратись у всіх ньюансах функціонування тієї чи іншої галузі економіки та почати більш-менш ефективно керувати – потрібний час. А саме цього компоненту у розпорядженні нових віце- та просто міністрів немає.

Ви можете оцінити ступінь ризику такіх перестановок під час кризи навіть виходячи з майже панічної реакції німецького політикуму на відставку міністра економіки Міхаеля Глосса, при тому що німецька економіка, що котиться у кризу більш стриманими темпами ніж українська та знаходиться у більш стабільному політичному середовищі і отримує реальні вливання реальних грошей на спасіння всіх (німці впадають в шоковий стан при озвученні 2-2,5% річного скорочення ВВП, цікаво, як би вони відреагували на цифру 25% скорочення ВВП у січні 2009 порівняно з цим же періодом минулого року, що, за оцінкою деяких експертів, є реальністю для України.)

І що робить при цьому наш Прем’єр? Як дитина з багатою фантазією вона продовжує малювати чудові картини державних інвестиційних проектів (на які у держави в 90% немає фінансування), стриманого економічного росту, профіциту бюджету...У наівність пані Тимошенко я не вірю, у її  непроінформованість – також. А отже тут можна однозначно сказати, що Юлія Володимирівна на догоду короткостроковим цілям, пов’язаним з виборами наступного року, жертвує конструктивом. З точки зору економічної теорії – все вірно. Держава може і повинна боротись з кризою масштабними проектами: будувати, будувати, ще раз будувати (приклад: актуальна програма дій в США). Це допомогає придавити ріст безробіття та забезпечити замовленнями суміжні галузі. Але щоб цей інструмент реально працював, необхідний конкретний і дуже прагматичний підхід.

Щодо кредитів, в тому числі російських, то тут просто потрібно пам’ятати, що беручи ці гроши сьогодні, ми посилюємо борговий тягар, який накриє країну рано чи пізно, бо ці кошти нам ніхто не дарує як в тому мультфільмі „а просто так, ні за що..”. І Росія, яка зараз сама починає визнавати всю ступінь серйозності економічних проблем на фоні безнадійно низької ціни на нафту, 4 міліарди надає, я впевнена, з чітким уявленням про те, що вона буде вимагати натомість.

Можливо, чудо все-таки трапиться.